30 серпня — Міжнародний день зниклих безвісти.
30 серпня — Міжнародний день зниклих безвісти.
Цей день — про тих, кого сьогодні немає поруч, але на кого продовжують чекати.
Війна принесла тисячам українських родин страшну невідомість. Їхні рідні, захисники й цивільні, зникли безвісти. Для когось це сталося на полі бою, для когось — під час евакуації, окупації чи полону.
За кожним статусом «зниклий безвісти» стоїть конкретна людина: син, донька, чоловік, дружина, батько, мати, брат, сестра, друг.
І за кожним із них — родина, яка не припиняє чекати.
Вони живуть між надією і страхом. Перечитують останні повідомлення, переглядають фотографії, знову і знову згадують останню розмову. Вони чекають бодай на звістку.
Невідомість — це теж біль. Але поки немає підтвердження смерті — залишається надія.
Ми маємо пам’ятати про зниклих безвісти, говорити про них, підтримувати їхні родини та робити все можливе, щоб кожна людина була знайдена, а кожна родина отримала правду.
Сьогодні особливо важливо сказати родинам:
Ви не самі.
Ми пам’ятаємо.
Ми чекаємо разом із вами.
Ми не перестаємо шукати.
Нехай кожен, хто чекає, дочекається найважливішого дзвінка:
«Я живий. Я повертаюся додому».
Пам’ятаємо. Шукаємо. Чекаємо. Повертаємо.
