Дівичани вшанували пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років
Згадаймо 32-й… Україна… страшний голод…
Навчімося згортати крихти хліба в кулачок,
Бо дотепер пронизує кістки жахливий холод,
Коли у фільмах бачим спухлих діточок.
То ж, Боже, дякуєм Тобі, що наші діти не голодні,
Що завжди біля них батьки,
І нині згадуєм і молимось за тих, що у роки голодні,
Заснули, не діждавшись ситої весни…
Антоніна Довгань
Сучасний українець, зокрема той, хто народився у 90-х роках, сьогодні, на жаль, розуміє трагедію Голодомору через статистику, завдяки якій сяк-так уявляє втрату, що зазнала наша країна. Голодомор, що похоронним дзвоном прокотився по всій нашій країні, стер з лиця землі біля 10 мільйонів людей, що ніби й не народжувалися, не росли, не кохали, не плакали, не сміялися, не жили, – це трагедія, яку не маємо права забути.
Лихо. Горе. Біль. Кров. Смерть… Це те, що залишає по собі слово Голодомор. Це страшно. Це боляче до самих кісток. Але це те, про що потрібно пам’ятати. Не можемо ще раз такого допустити.
Сьогоднішні реалії – це ще не той рівень усвідомлення, на який заслуговують невинні жертви сталінського терору, жертви, що варті частинки серця істинного українця та пошани кожного.
У такій ситуації пріоритетним для нас є не лише отримання втраченої інформації, а найголовніше – переживання.
Щороку в останню суботу листопада в Україні вшановують пам'ять вбитих під час геноциду 1932-1933 рр. Традиційно в цей день проходить поминальна хода, усі бажаючі покладають символічні горщики з зерном та свічки до пам’ятника жертв Голодомору.
24 листопада о 16.00 годині жителі села Дівички вшановували 85-ту роковину Голодомору. Жертв геноциду українського народу пом’янули молитвою та хвилиною мовчання, запалили свічки та поклали квіти у пам’ять про жахливу трагедію українського народу. Також у Дівичківському Будинку культури для молоді були показані стрічки про Голодомор та фільм «Гіркі жнива».
Такі навчально-виховні заходи сприятимуть ознайомленню молоді із жахливими роками Голодомору в Україні, вшануванню пам’яті його жертв, а також сприятимуть вивченню історії України та вихованню у молоді, патріотизму. Адже, Голодомор — це не лише правда про трагедію, це також правда про великий злочин, велику ницість, а з іншого боку — про велику жертовність і велику боротьбу.
Про це треба говорити і про це треба пам’ятати.
директор Будинку культури
с.Дівички,
Ірина Самойленко
