«Дніпро» хотів поборотися за медалі, але не у першій лізі чемпіонату
– Вісім років тому я заснував цю команду, шість років утримував її. Допомагає мені Тарас Гич. А тепер у нас ще й громада утворилася, почала підтримувати футбол, – розповідає капітан та керівник дівичківського «Дніпра» Володимир Митрофаненко. Перед початком чемпіонату команда ставила перед собою високі цілі, однак після першого етапу посіла сьоме місце у турнірній таблиці (Семенівці поступилася лише за додатковими показниками) і опинилася у першій лізі.
ЗМІНИ. Перед сезоном взяли Антона Іващенка з Вовчкова та Ярослава Черкаського із Цибель. Також поповнилися чотирма молодими місцевими хлопцями. Зокрема, у команді грає мій 16-річний син, – зазначив Володимир Митрофаненко (37 років). – Коли ми не потрапили до вищої ліги, кілька гравців покинули нас. Найважливішим з-поміж них був Павло Товкач, на ньому тримався центр захисту. Тепер мені доводиться там грати. Паша перейшов до «Переяслава», однак, сподіваємося, у майбутньому повернеться. Хлопцям не вистачає мотивації грати у першій лізі. От зі Світанком у першому турі після першого тайму ми «горіли» 0:2. Потім зібралися, за двадцять хвилин вкинули чотири м’ячі – і все. Ми боролися за «вишку» й за межами поля: писали заяву у федерацію, просили зробити стиковий матч із Семенівкою. Однак зрештою виконком прийняв рішення відповідно до регламенту.
Дівичківська громада повністю фінансує команду. Дуже вдячні особисто Тимофію Девку. Оплачуються заявкові внески, проїзд, виділяються кошти на водичку. Знаю, що на сезон лише на виїзні матчі потрібно близько 50 тисяч гривень. Також компенсуємо проїзд немісцевим, які самі добираються на матчі. Нам придбали 15 комплектів спортивних костюмів. Форма у нас є уже три роки, перед наступним сезоном будемо вести перемовини щодо придбання нової.
КІСТЯК. У нас немає лідерів як таких. Колектив – передусім. У команді кожен виконує свої конкретні функції. Якщо говорити про бомбардирів, то найбільше забивають Ярик Черкаський, Віталій Тютюн та Ігор Герасько. ЦІЛІ. Напередодні чемпіонату ми ставили за мету посісти призове місце у вищій лізі. Зараз прагнемо побільше давати грати молоді, готуватимемо хлопчаків до наступних сезонів. Ми самі винні, що потрапили до ситуації, коли боротися практично немає за що, самі ж із неї вибиратимемося. Шкода лише, що, приміром, «Солонці», з якими ми не відчули особливих проблем у Переяславі (перемогли 3:1), стали другими, випередили нас на якихось чотири очки, а ми – сьомими.
КОНКУРЕНТИ. Гайшин – єдина команда, якій ми програли по-чистому (1:4 на виїзді). Вона показує дуже хороший футбол. Хотілося з ними зіграти і в Дівичках. У багатьох матчах ми втратили «свої» очки: з Великою Каратуллю (3:4 вдома), Семенівкою (1:1 вдома), Дем’янцями (2:3 вдома). У першій лізі ми вважали, що важко буде зі студениківським «Грандом». У першому етапі він непогано зіграв у Дівичках, поступився 1:3. Але цього разу вони мали значно слабший вигляд (24 серпня «Дніпро» вдома переміг 8:1). Світанок також у першому етапі більше сподобався.
