Основні правила зберігання насіння
Зберігання насіння – завершальний етап технологічного процесу його виробництва. Для збереження життєздатності, схожості, запобігання засміченню та розповсюдженню хвороб та шкідників необхідно забезпечити певні умови режиму зберігання.
Насіннєсховище і вся територія біля нього повинні бути ретельно очищені від сміття та постійно утримуватися у чистоті. Перед початком роботи проводять дезінфекцію. Найпростіший спосіб дезінфекції приміщення – обробка гашеним вапном. На вентиляційні отвори й вікна встановлюють грати (для захисту від гризунів та птахів). Підлога й стіни повинні бути без щілин, упорядковані та чисті засіки.
На зберігання насіння істотно впливає його вологість, температура. Для тривалого зберігання слід використовувати насіння з вологістю на 2-3% нижчою від критичної. Сушать насіння 3 способами: природне сушіння вітром і сонцем, активне вентилювання, сушіння на зерносушарках. Насіння вважається охолодженим, якщо його температура коливається в межах від 0 до 10 °С. Температура в межах від 0 до 5 °С є найбільш сприятливою для зберігання насіння. Основний спосіб охолодження насіннєвої маси – активне вентилювання атмосферним повітрям. Комахи і кліщі не розвиваються у сухому та холодному насінні. На зберігання засипають насіння підготовлене і доведене до посівних кондицій.
Використовують пристосовані сховища із розміщенням насіння насипом на підлозі, у засіках, у мішках. Також при зберіганні необхідно запобігати видовому, сортовому засміченню насіння. До початку збирання складається план розміщення насіння нового врожаю по культурах, сортах і генераціях. При зберіганні насіння насипом висота бурту не повинна перевищувати: для олійних – 1,5 м, інших культур – 2 м. У складських приміщеннях з активною вентиляцією висота бурту насіння зернових культур допускається до 3 м. Слід уникати розміщення в сусідніх засіках насіння важковідокремлюваних культур (жито і пшениця, ячмінь і овес). Під час зберігання насипом засіки залишають незаповненими до верхнього краю на 15-20 см , щоб запобігти випадковому змішуванню насіння.
Насіння затароване в мішки, штабелюють етикетками назовні на дощаних настилах або піддонах на відстані від підлоги не менше 15 см, від стін сховища і між штабелями 70 см, технологічні проходи між партіями насіння 1,5 м. Гранична кількість рядів мішків (у висоту) в штабелі при зберіганні у холодний період року становить: для пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки, гороху, вики, кукурудзи – 8, проса – 6, ріпаку та сої – 5; льону довгунця – 12, люцерни, конюшини, тимофіївки – 5.
Кожну підготовлену партію, що підлягає зберіганню, необхідно зважити, пронумерувати й установити штабельний ярлик чи етикетку. Кожну партію насіння, упаковану в мішки, укладають окремим штабелем.
Усі партії добазового та базового насіння незалежно від призначення, а також партії сертифікованого насіння першої генерації, призначені для реалізації підлягають обов’язковому пакуванню та маркуванню.
Партії сертифікованого насіння нижчих генерацій, які призначені для реалізації, допускається зберігати без пакування (у засіках, буртах), але з обов’язковим маркуванням.
При організації всіх технологічних процесів від підготовки складських приміщень та партій насіння, раціонального розміщення його у сховищах, підтримання оптимального режиму зберігання слід дотримуватися чинних нормативних вимог і не забувати про необхідність внутрішньогосподарського контролю за насінням, що зберігається.
Головний спеціаліст відділу контролю в
сфері насінництва та розсадництва та якості зерна
ГУ Держпродспоживслужби в Київській області
Бражник О. М.
